Гольф-етикет

Гольф – це старовинна гра, що дбайливо зберігає безліч традицій, оповідок і легенд. Більшість правил та норм етикету вигадані задля того, щоб гравці насолоджувались гольфом та не відвертатися на дрібниці.

Не обманюйте

Хитрити у гольфі дуже легко. Річ у тім, що на відміну від інших видів спорту, у гольф грають практично без рефері чи судді. Обманути партнера з гри можливість є. Але в жодному разі не можна цього робити. Чесність, гідна спортивна поведінка, дисципліна – ось перші правила гольфа, яких має дотримуватись гольфіст.

Враховуйте інтереси інших

Ще одна унікальна особливість гольфа – гравці мають бути особливо ввічливим та уважними один до одного. Це данина часам джентльменів. В старовинні часи заборонено було шуміти та навіть гучно розмовляти, аби не заважати партнеру чи супернику. Сьогодні правило гарного тону – поставити мобільний телефон на беззвучний режим під час гри.

Дуже важливо дотримуватись черги на стартовому майданчику та ставити м’яча, лише коли настала ваша черга.
Доводиться навіть стежити за своєю тінню. На грині біля лунки, коли гравець «прицілюється», партнери намагаються стояти таким чином, аби не їхні тіні не падали на лінію удару.

Тримайте рот на замку

Правила гольфа регламентують, хто і кому може давати поради. Випадкове слово чи фраза можуть стати справжнім порушенням. Тому під час спортивних змагань не варто питати поради ні в кого, крім вашого партнера чи кеді. Та й самі намагайтесь нічого нікому не радити.

Дозволені технічні питання про правила, відстані, положення прапорця і так далі.

Дивіться та гукайте

Гольф – досить небезпечний вид спорту. При дальньому ударі м’яч летить зі швидкістю десь 270 км/год. Перед тим, як бити, завжди варто озирнутися, аби нікого не вдарити ключкою, ні м’ячем, ні камінням, ні гравієм.
А коли вже раптом м’яч полетів у чийсь бік, треба негайно гукати «Фор» (від англ. fore).

Не гальмуйте та пропускайте

В гольфі не можна забігати вперед або затримувати тих, хто позаду. Буває, що темп гри встановлює Комітет: просто називає нормативний час, який відведено на лунку.

Кожна група гравців не має відставати від попередньої. Якщо перед вашою групою пуста лунка і ви затримуєте інших гравців, то слід пропустити вперед тих, хто позаду, попри кількість гравців в цій групі.

Етикет також радить залишати «беги» та «кари» так, аби не гальмувати гру.

Пограли – приберіть

Жоден гольфіст, що має самоповагу, не залишить на полі сліди після себе. Стежити за станом поля – це обов’язок не тільки спеціальної служби клубу, а й кожного гравця. В бункері (піщаній пастці) чи на дерні треба розрівняти всі вм’ятини та сліди. До того ж не лише свої, але й чужі, коли хтось полінився це зробити. Зазвичай в бункері лежать спеціальні граблі.

На грині, де якість покриття особливо важлива, не ставлять «беги» та інші предмети. Не можна також діставати м’яча з лунки за допомогою ключки. Правила вимагають від гравців стежити за емоціями: у гніві чи від радості гольфісти не б’ють ключками по землі, аби не зіпсувати покриття.

Одягайтесь, а не роздягайтесь

Гольф – гра джентльменів, він не дозволяє фривольностей. Майки та джинси, короткі шорти та навіть просто футболки без комірця вважаються поганим тоном. Хоча, дівчатам уже дозволили грати у міні, проте в ідеалі краще доповнити коротку спідницю чи шорти гольфами.

І якщо штани та футболка – це, скоріш, данина традиції, то правильне взуття – просто необхідне. Воно не повинне псувати покриття. Звісно, підбори на гольф-полі – поза законом. В гольф-клубі Superior дозволено взуття лише з м’якими шипами.